Найсмішніше в «Паперовому леві» те, що тут вигадувати майже нічого не треба: журналіст іде просто в саме серце професійного американського футболу й раптом опиняється там, де слова вже не рятують. Ідея, з якої легко зробити суцільний фарс, у фільмі Alex March працює тонше — через незручність, самоіронію і постійне відчуття, що чужа гра ось-ось боляче нагадає про реальність. Alan Alda грає Джорджа Плімптона без героїчного блиску: він радше спостерігач, який занадто близько підійшов до власного матеріалу. Поруч — Lauren Hutton, а ще справжні люди з футбольного середовища, зокрема Joe Schmidt, Alex Karras і John Gordy, і саме це додає стрічці живої фактури. «Paper Lion» вийшов у 1968 році, але дивиться легко саме завдяки цій чесній інтонації: тут є гумор, спортивний азарт і приємна невимушеність без пафосу. У підсумку лишається теплий, трохи іронічний настрій і відчуття гри, в яку зайшли надто далеко — але дуже цікаво.