Найболючіше в «Леді Бьорд» — не сварки, а те, як сильно тут усі люблять одне одного і як невміло це показують. Greta Gerwig знімає дорослішання без глянцю: із соромом, впертістю, дрібними образами й раптовими спалахами ніжності. Крістін, яка просить називати себе Леді Бьорд, мріє вирватися із Сакраменто, подалі від дому, де мама контролює кожен крок, а батько переживає непростий період без роботи. Із цього народжується не велика драма, а дуже точне кіно про останній шкільний рік, коли здається, що все навколо або тисне, або заважає стати собою.
Saoirse Ronan грає героїню з тією самою сумішшю бравади й вразливості, яку так легко впізнати в сімнадцять. Laurie Metcalf поруч — бездоганна: її мати не зручна, не лагідна, зате жива до мурашок. У кадрі також Lucas Hedges, Timothée Chalamet, Tracy Letts — кожен додає історії потрібної незграбності, гумору й правди. Це смішний і гіркуватий фільм про втечу, яка часто починається з розмови, на яку ніхто не наважувався. Після нього лишається тихий, щемкий настрій.