Найцікавіше в «НаркоМАМІ» те, як буденна поліцейська рутина раптом відкриває двері в зовсім іншу гру — цинічну, смішну й небезпечно вигідну. Жан-Поль Саломе будує історію на тонкому балансі: тут кримінал не затьмарює іронію, а комедія не скасовує відчуття ризику. Головна героїня працює перекладачкою для поліції й знає злочинний світ не з газет, а з чужих голосів у навушниках. Коли ця дистанція зникає, фільм починає грати особливо соковито.
Ізабель Юппер тут неймовірно точна: холодний розум, втома, самоіронія і внутрішня зібраність в одному погляді. Її героїня не намагається здаватися кимось іншим — саме тому всі її рішення виглядають ще гостріше. Франко-бельгійська стрічка 2020 року не женеться за гучними ефектами, зате уважно ловить абсурд ситуацій, де закон і вигода стоять надто близько. Поруч із Юппер у кадрі з’являються Yann Sundberg, Michaël Louchart, Raphaël Quenard та Mounir Kateb, додаючи історії потрібної фактури. Настрій тут особливий: легка усмішка, нервова кмітливість і відчуття, що моральні межі давно посунулися.