Найсмішніше в «Чого хочуть жінки» те, що чужі думки тут стають не суперсилою, а справжнім випробуванням для самовпевненого чоловіка, який звик вважати себе знавцем жіночої психології. Герой Мела Гібсона — рекламник із великим его і ще більшими ілюзіями про власну чарівність. І коли він раптом починає чути, що насправді думають жінки навколо, комедія швидко набуває дуже влучного, місцями навіть незручного звучання. Nancy Meyers знімає цю історію легко, без грубого моралізаторства: тут і романтичні іскри, і фентезійне припущення, і точні спостереження про офіс, стосунки та взаємні непорозуміння. Поруч із Гібсоном чудово працює Helen Hunt — стримано, розумно, без зайвого блиску, зате з характером. У кадрі також з’являються Marisa Tomei, Alan Alda та Ashley Johnson, додаючи сценам живої енергії. Фільм 2000 року зараз дивиться як дотепна, трохи наївна, але дуже тепла історія про те, як чути інших складніше, ніж здається. Настрій після нього — легкий, усміхнений і з ноткою романтики.