Найсмішніше тут те, що підлітковий бунт у «Троцькому» народжується не з нудьги, а з майже маніакальної віри в історичну місію. Герой Jay Baruchel переконаний, що він — реінкарнація Льва Троцького, і ця дивна ідея задає фільму тон: іронічний, нервовий, трохи зухвалий. Замість звичної шкільної комедії виходить історія про впертість, самовигадану долю і бажання розворушити всіх навколо, коли всім ні до чого немає діла.
Jacob Tierney знімає Монреаль без глянцю, зате з живим ритмом класів, коридорів і суперечок, у яких сміх легко сусідить із незручними моментами. Baruchel тут дуже на своєму місці: його герой одночасно смішний, виснажливий і по-справжньому щирий. Поруч добре працюють Liane Balaban, Taylor Baruchel, Dan Beirne та Domini Blythe, додаючи цій шкільній революції людського тепла й тертя.
Фільм 2009 року з Канади не намагається бути великим маніфестом, але влучно підмічає, як ідеї, навіть кумедні, можуть ставати способом дорослішання. Після нього лишається підбадьорений, трохи бешкетний настрій.