Найсильніше в Earthlings — не гучні висновки, а холодна прямота кадру. Шон Монсон зібрав документальну стрічку так, що прихована камера працює майже як свідок на суді: без прикрас, без відступів, без комфортної дистанції для глядача. Фільм показує щоденні практики великих індустрій, де тварини існують лише як ресурс і джерело прибутку, і саме ця буденність б’є найболючіше. Тут немає потреби в ефектному монтажі чи драматичних поворотах — достатньо того, що потрапило в об’єктив. Окремо варто згадати голос Хоакіна Фенікса: його присутність не перетягує увагу на себе, а задає стриманий, майже похмурий тон. Не дивно, що в стрічки такий високий IMDb-рейтинг — 8.6: це кіно, після якого складно повернутися до звичного способу дивитися на речі. Американський документальний фільм 2005 року працює не через маніпуляцію, а через зіткнення з реальністю. Настрій після перегляду важкий, тривожний і дуже довго не відпускає.