У «Колесі чудес» найсильніше працює не інтрига, а відчуття життя на межі зриву: яскраві вогні Коні-Айленду, шум атракціонів і спека 1950-х тут дивно контрастують із втомою, ревнощами й невисловленими образами. Вуді Аллен будує цю історію як майже театральну драму, де кожен погляд і кожна пауза важать не менше за слова. У центрі — родина оператора каруселі та його дружини, чий крихкий побут змінює поява гості, а спостерігає за всім рятувальник, ніби оповідач із чужих спогадів. Кейт Вінслет грає нервово, гостро, без прикрас — і саме на ній тримається емоційна температура фільму. Поруч із нею Джим Белуші, Джуно Темпл і Джастін Тімберлейк додають цій історії різних відтінків: від розгубленості до самовпевненості. IMDb дає стрічці 6.2, і це якраз той випадок, коли цікавіше не рахувати бали, а вловити інтонацію. Це мелодрама з гірким присмаком, красива зовні й тривожна всередині. Після перегляду лишається настрій солодкої втоми й тихого внутрішнього неспокою.