Найсмішніше у «Встигнути за Джонсами» те, як шпигунський блиск вривається в життя людей, які ледве встигають розібратися з буденними клопотами. Саме на цьому контрасті фільм Greg Mottola і грає найкраще: поруч із акуратним передмістям раптом з’являються сусіди, надто вже ідеальні, щоб бути просто сусідами. Далі все закручується швидко, але без важкості — це радше легка авантюра з погонями, підозрами й незручними ситуаціями, ніж серйозний шпигунський бойовик.
Zach Galifianakis та Isla Fisher додають історії живого, трохи хаотичного подружнього ритму, а Jon Hamm і Gal Gadot чудово працюють як пара, від якої від самого початку віє секретами. Patton Oswalt теж з’являється доречно, підсилюючи комедійний тон. За IMDb у стрічки 5.9, і це якраз той випадок, коли фільм береться не за масштаб, а за настрій, темп і хімію між акторами. «Keeping Up with the Joneses» 2016 року легко дивиться ввечері, коли хочеться чогось рухливого, кумедного й без зайвої серйозності. Настрій після нього — грайливий і трохи авантюрний.