Найцікавіше в «Полуденній млісті» — те, як одна імпульсивна ніч раптом лізе в саме серце сімейного побуту й починає розхитувати все, що здавалося звичним. Рейчел, жінка з начебто впорядкованим життям, після походу в стрип-клуб знайомиться з Маккенною — і це знайомство швидко перестає бути випадковим. Коли дівчина опиняється в її домі та ще й бере на себе роль няні для сина, стрічка починає працювати не лише як комедія незручних ситуацій, а й як дуже нервова, місцями болюча драма про бажання, самотність і межі рятівництва.
Joey Soloway знімає без глянцю: тут багато побутового хаосу, дивних пауз, незручних розмов і рішень, які складно виправдати, але легко впізнати. Kathryn Hahn чудово тримає цю хитку інтонацію — її героїня одночасно дратує, смішить і викликає співчуття. Поруч із нею Jane Lynch та Michaela Watkins додають точних акцентів, а Link Ruiz і Cesar Garcia добре працюють на загальне відчуття живого, неідеального середовища. IMDb 5.7 тут не дуже пояснює ефект фільму: він не про комфортний перегляд, а про незручну чесність. Настрій у стрічки терпкий, іронічний і трохи розхристаний.