Найцікавіше в «Мішенях» — як буденна незручність раптом перетворюється на ланцюг абсурдних і небезпечних подій. Тут немає героїчного кримінального світу: є провінційна Америка, чужі образи, дурні рішення і відчуття, що земля під ногами їде дедалі швидше. Саме на цьому нерві фільм Девіда Добкіна і працює найкраще.
Джокер цієї історії — персонаж Вінса Вона: балакучий, слизький, непередбачуваний, він з’являється в кадрі й одразу ламає будь-яку подобу спокою. Поруч із ним Хоакін Фенікс грає значно тихіше, і цей контраст додає сценам особливої іронії. Janeane Garofalo теж дуже доречна: її присутність ніби заземлює все божевілля, яке наростає навколо.
«Clay Pigeons» вийшов у 1998 році на стику чорної комедії та криміналу, і в ньому відчувається смак того кіночасу — трохи цинічного, трохи розхристаного, з дивакуватими діалогами й насильством, яке подають майже з усмішкою. Це фільм 18+, і не лише через трупи, а через загальний тон: незручний, колючий, місцями відверто злий. Після перегляду лишається химерний настрій — ніби посміхнувся там, де взагалі-то мало бути не до сміху.