Найстрашніше в «Полтергейст 3» — не привиди самі по собі, а простір, у якому від них нікуди сховатися. Холодний багатоповерховий будинок із дзеркалами, склом і безликими коридорами тут працює майже як окремий персонаж: стерильний, відсторонений і тривожний. Саме в таке середовище потрапляє Керол Енн, яка живе в тітки, але надприродне минуле швидко наздоганяє її знову. Фільм Gary Sherman відчутно відрізняється від попередніх частин — він міський, крижаний, з нервовою атмосферою кінця 80-х і дивним відчуттям небезпеки серед звичних речей. Heather O'Rourke знову тримає емоційний центр історії, поруч із нею — Tom Skerritt, Nancy Allen, Zelda Rubinstein і зовсім юна Lara Flynn Boyle. Так, IMDb у стрічки скромний — 4.7, але в ній є своя химерна привабливість: практичні ефекти, тривожні відображення, відчуття ізоляції посеред великого міста. Це жахи й трилер не про кров, а про крихкість безпечного простору. Після перегляду лишається холодний, ламкий настрій і легка недовіра до дзеркал.