Найстрашніше в «Покорі» не крики й не насильство, а те, як буденно все починається. Звичайна зміна у закладі швидкого харчування раптом ламається одним телефонним дзвінком: чоловік, який називається поліцейським, звинувачує молоду працівницю в крадіжці. Далі Craig Zobel майже без зовнішніх ефектів показує, як авторитет голосу по той бік слухавки поступово стирає межі здорового глузду. Саме в цій простоті й сидить головний нерв фільму.
Ann Dowd тут особливо сильна — її героїня не виглядає ані карикатурною, ані однозначною, і від цього ще моторошніше. Dreama Walker додає історії крихкості, а Pat Healy влучно підсилює відчуття морального зсуву. «Compliance» працює як кримінальна драма і психологічний трилер без звичних жанрових прикрас: камера ніби не відводить погляду, а кожна наступна сцена викликає не стільки шок, скільки глухе запитання — як далеко людина може зайти, якщо їй наказують упевнено й спокійно. Після перегляду лишається важкий, липкий настрій і неприємна тиша.