Найцікавіше в «Сімейці Джонсів» те, як бездоганна картинка починає дратувати ще до того, як стає зрозуміло чому. Нові сусіди в передмісті виглядають занадто правильними: стильні речі, правильні усмішки, легкість у спілкуванні, ніби вони зійшли з рекламного щита. І саме на цьому відчутті штучного блиску Деррік Борте будує свою історію — іронічну, незручну, місцями навіть гірку. Тут комедія працює не через жарти в лоб, а через спостереження за тим, як люди міряють чуже життя за вітринами успіху.
Демі Мур і Девід Духовни дуже точно тримають цю тональність: зовні впевнені, зібрані, майже ідеальні, але за фасадом поступово проступає втома й порожнеча. Поруч із ними Amber Heard і Benjamin Hollingsworth додають історії молодшої, більш зухвалої енергії. Фільм 2009 року акуратно підколює культ споживання, статусні ігри та бажання будь-що не відставати від чужого «ідеалу». IMDb 6.4 тут виглядає чесно: стрічка не кричить, а влучає тихо й неприємно точно. Після перегляду лишається настрій солодкої, трохи отруйної сатири.