Найсильніше в «13 привидів» — не самі примари, а дім, який виглядає як холодна скляна пастка з металу, символів і секретних механізмів. У такому просторі навіть звичайний крок здається помилкою. Після смерті багатія Сайруса Крітікоса його спадок дістається родині разом із будинком і дуже дивною колекцією, яку краще було б ніколи не бачити зблизька. Із цього моменту стрічка Стіва Бека майже не дає перепочинку: коридори рухаються, стіни приховують більше, ніж здається, а кожна нова кімната додає тривоги.
Фільм 2001 року працює не лише як жахастик, а й як похмуре фентезі з виразним візуальним стилем. Тут є химерна міфологія, моторошні образи привидів і відчуття, ніби герої опинилися всередині чужої, ретельно продуманої гри. Tony Shalhoub додає історії людяності, Matthew Lillard — нервової, майже хаотичної енергії, а Shannon Elizabeth та Embeth Davidtz добре тримають ритм цього небезпечного лабіринту. IMDb 5.6 не скасовує головного: у «13 привидів» є свій характер, груба, майже матеріальна атмосфера страху. Настрій після перегляду — темний, клаустрофобний і трохи гарячковий.