Найприємніше в «Годині пік 3» — те, як хаос працює на дует Лі й Картера. Один рухається з точністю годинника, другий говорить швидше, ніж встигає думати, і саме на цьому зіткненні характерів фільм будує свій ритм. Після замаху на посла Хана історія різко переноситься до Парижа, де ставки стають вищими, а жарти — ще зухвалішими. І це той випадок, коли зміна локації справді освіжає знайому формулу: вузькі вулиці, розкішні інтер’єри, нічне місто і кримінальна змова з тріадами додають пригоді іншого смаку.
Джекі Чан, як і очікуєш, відповідає за пластику, темп і фірмові бійки без зайвої жорстокості, а Кріс Такер тягне комедійну частину так, ніби імпровізує просто в кадрі. Поруч із ними з’являються Макс фон Сюдов, Хіроюкі Санада та Іван Атталь, і кожен додає сценам потрібної ваги або небезпеки. Бретт Ретнер не ускладнює конструкцію понад міру: тут є детективна інтрига, кримінальний слід і кілька справді кумедних епізодів, які виникають саме з різниці темпераментів, а не з випадкових гегів. У підсумку це легкий, рухливий бойовик із паризьким шармом і настроєм гучної, дотепної пригоди.