Найсильніше в «Мрії Катріни» — не сама фантастична ідея з пересадкою голови, а те, як вона ламає звичне уявлення про близькість. Людина ніби повертається після смерті, але повертається вже не так, як її пам’ятали. І саме в цій тріщині між тілом, пам’яттю та почуттям фільм 2018 року знаходить свою інтонацію — тиху, трохи тривожну, дуже особисту.
Катріна мріє про дитину, та після фатальної аварії її життя раптом перетворюється на дивний моральний і емоційний вузол. Перед нею вже не просто втрата, а майже неможливе випробування: як прийняти повернення чоловіка, якщо в ньому тепер буквально присутні двоє? Швейцарсько-італійська стрічка працює як драма про горе і любов, але водночас заходить на територію мелодрами з майже химерним науково-фантастичним припущенням. У кадрі — Simon Esteban, Adrian Furrer, Leonard Kocan, Manfred Liechti та Dagna Litzenberger-Vinet. Фільм залишає по собі настрій задумливої, трохи холодної і дуже людської історії.