Найцікавіше тут те, як випадковий день раптом починає скидатися на знак згори. Джефф — дорослий чоловік, який досі живе в мами вдома, зависає у підвалі й чіпляється за дрібні підказки долі, ніби світ ось-ось пояснить йому, навіщо він узагалі прокинувся сьогодні. Але звичайне мамине прохання вибратися з дому затягує його в дивну мандрівку разом із братом, у якого власний шлюб давно тріщить по швах.
«Джефф, який живе вдома» працює не на гучних поворотах, а на інтонації, незручних паузах і відчутті, що життя часто складається з дрібних, смішних і болючих непорозумінь. Jason Segel грає Джеффа м’яко й без карикатури: у ньому є і дитяча розгубленість, і вперте бажання знайти сенс. Поруч Ed Helms додає нервової енергії, Judy Greer і Susan Sarandon роблять цю історію теплішою та живішою. Це американська драмедія 2011 року з рейтингом IMDb 6.4, де кумедне весь час стоїть дуже близько до сумного. Після перегляду лишається тихий, трохи меланхолійний настрій із м’якою усмішкою.