Найкумедніше в «Кримінальній фішці від Генрі» те, що справжнє пограбування тут народжується не з азарту, а з дивної внутрішньої порожнечі. Генрі виходить із в’язниці після покарання за злочин, якого не скоював, і вирішує повернутися до того самого банку — вже з цілком конкретним наміром. Із цієї абсурдної, майже театральної зав’язки Malcolm Venville збирає неквапливе кіно з кримінальним присмаком, сухим гумором і несподівано м’якою романтичною лінією.
Keanu Reeves грає тут на стриманості: його Генрі ніби постійно запізнюється на власне життя, і саме це робить персонажа живим. Vera Farmiga додає історії легкості й теплого нерву, а James Caan вносить у кадр стару школу авантюрного кіно — з хитрою посмішкою та відчуттям, що він бачив усе. Поруч миготять Judy Greer і Fisher Stevens, додаючи потрібних інтонацій між іронією та побутовою дивакуватістю.
Фільм 2010 року не женеться за ефектністю й не намагається бути гучним кримінальним атракціоном. Він радше про другий шанс, випадкові союзи й тиху впертість людини, яка раптом вирішила переписати свою роль. Настрій у стрічки іронічний, трохи меланхолійний і напрочуд затишний.