Найцікавіше в «Поцілунку Беатріс» — не сама зустріч двох жінок, а те, як вона ламає давно застиглий порядок. Клер, акушерка з рідкісною делікатністю в роботі, живе стримано й точно, ніби звикла тримати емоції під контролем так само, як і власний день. І раптом у цей спокій вривається Беатріс — колишня коханка її покійного батька, жінка гучна, примхлива, непередбачувана. З цього зіткнення й народжується вся сила фільму Мартена Прово. Тут багато не сказано вголос, зате чудово відчувається в паузах, поглядах і дрібних жестах. Catherine Frot грає з внутрішньою зібраністю, а Catherine Deneuve додає історії легковажності, втоми й шарму, які постійно змінюють тон сцени. На другому плані з’являються Olivier Gourmet, Quentin Dolmaire, Mylène Demongeot, але саме дует двох Катрін задає ритм цій драмі. Франко-бельгійська стрічка 2017 року рухається тихо, без надриву, зате дуже точно говорить про образи, старіння, пам’ять і шанс трохи інакше подивитися на своє життя. Після неї лишається м’який, задумливий настрій із легкою гірчинкою.