У «Безсонні» найбільше працює не сама погоня, а відчуття виснаження, яке повільно роз’їдає все довкола. Маленьке місто на Алясці залите неприродним денним світлом, і саме ця постійна ясність робить історію тривожнішою за будь-яку темряву. Крістофер Нолан будує напругу не на різких ефектах, а на хиткому стані людини, яка дедалі гірше контролює себе.
Аль Пачіно тут дуже точний: його детектив із Лос-Анджелеса приїздить розслідувати вбивство і поступово опиняється в пастці не лише справи, а й власної втоми. Робін Вільямс, несподівано стриманий і холодний, додає фільму особливої нервовості. Гіларі Свонк грає без зайвого пафосу, і на її тлі ще виразніше видно, як руйнується внутрішня рівновага головного героя.
Попри рейтинг IMDb 7.2, це не історія, яку хочеться зводити до цифри. «Безсоння» 2002 року — американський детективний трилер із дуже людською драмою всередині, де важать погляди, паузи й моральні компроміси. Після перегляду лишається холодний, тривожний і трохи задушливий настрій.