Найцікавіше в «Отруйному плющі» — як небезпека тут заходить у дім не через силу, а через чарівність, довіру й чужу самотність. Фільм Katt Shea знятий як нервова, майже липка психологічна драма з трилерним присмаком, де одна нова знайома повільно змінює баланс у заможній родині. Drew Barrymore грає Айві з тією самою зухвалою м’якістю, від якої важко відвести погляд: у її поведінці постійно відчувається щось слизьке, невловиме. Поруч із нею Sara Gilbert дуже точно тримає образ замкненої школярки, яка тягнеться до дружби, а Tom Skerritt і Cheryl Ladd додають історії дорослої напруги, без якої цей сюжет не працював би так гостро.
Стрічка 1992 року не поспішає, зате уважно дивиться на бажання, класові відмінності й межі, які люди самі дозволяють переступити. Тут немає потреби в гучних ефектах: достатньо погляду, паузи, випадкової присутності в чужому просторі. «Poison Ivy» лишає по собі відчуття солодкої тривоги й незручної близькості.