Найцікавіше в «Під підозрою» те, як звичайна розмова в поліцейській дільниці поступово перетворюється на психологічну дуель, де кожне слово може змінити все. Заможний адвокат із Сан-Хуана приходить нібито лише на десять хвилин, щоб уточнити деталі після моторошної знахідки в парку, але чим довше триває допит, тим сильніше розсипається його впевненість. Стівен Гопкінс будує фільм не на погонях чи зовнішньому ефекті, а на інтонаціях, паузах і дрібних суперечностях, які раптом починають важити більше за прямі докази.
Особливу напругу тут дає акторський склад: Джин Гекмен і Морган Фрімен грають сцену за сценою так, ніби це шахова партія без права на помилку. Томас Джейн і Моніка Беллуччі додають історії ще більше нерву й неоднозначності. Попри кримінальну основу, стрічка працює передусім як темна людська драма про владу, провину, страх і маски, за якими ховаються респектабельні люди. Фільм 2000 року, знятий Францією та США, досі дивиться міцно саме через цю камерність. Після перегляду лишається важкий, липкий настрій нічної недовіри.