Найстрашніше в «100 футів» — не привид сам по собі, а відчуття пастки, коли дім перетворюється на межу, яку не можна перейти. Марні Вотсон після вбивства чоловіка-тирана діє в межах самооборони, але замість полегшення отримує домашній арешт: рівно сто футів свободи, і жодного кроку далі. Eric Red будує історію так, що побутові речі — сходи, двері, порожні кімнати — починають працювати краще за будь-які гучні ефекти. Тут важлива не тільки містика, а й психологічний тиск: минуле не відпускає буквально, і кожен вечір у цьому будинку стає випробуванням.
Famke Janssen тримає фільм на собі без зайвого пафосу: її героїня виснажена, зла, налякана і вперта водночас. Поруч — Bobby Cannavale, Ed Westwick, Michael Paré та Patricia Charbonneau, але саме замкнений простір і напруга між жертвою та кривдником задають ритм. Це камерний американський трилер 2008 року з детективним присмаком і жорсткою, майже фізично відчутною атмосферою. Після нього лишається нервовий, холодний настрій і неприємне відчуття, що дім не завжди означає безпеку.