Найцікавіше в «Перевертні» — не самі вбивства під повний місяць, а те, як швидко в маленькому засніженому містечку здоровий глузд починає тріщати по швах. Тут усі нервові, злі, виснажені, і на цьому тлі офіцер Маршалл намагається втримати бодай якийсь порядок, поки сам розсипається від недосипу, сімейних проблем і тиску служби. Jim Cummings, який ще й зняв фільм, грає цю роль на межі зриву — з істеричною втомою, дивною смішливістю і відчуттям, що ще трохи, і він вибухне просто посеред чергового допиту.
Стрічка весь час ходить по тонкій лінії між чорним гумором, детективом і майже класичним горором про чудовисько, яке може бути реальним, а може — лише зручним поясненням чужої жорстокості. Поруч із Cummings добре працюють Riki Lindhome і Robert Forster, додаючи історії живого людського тертя, а не просто функцій у сюжеті. «The Wolf of Snow Hollow» не лякає напролом — він радше заражає тривогою, абсурдом і холодною, колючою недовірою до всіх навколо. Настрій у фільму саме такий: зимовий, нервовий і з гіркуватою усмішкою.