Найцікавіше в «Колекціонері» те, що будинок тут стає не схованкою, а пасткою, де кожен крок може виявитися останнім. Marcus Dunstan будує фільм не на містиці, а на дуже матеріальному страху: замки, вікна, темні коридори, дрібні звуки — усе працює проти людини. Головний герой, колишній в’язень, приходить у заміський дім роботодавця з власним злочинним планом, але швидко розуміє, що він тут не єдиний мисливець. І від цього історія різко змінює хід.
The Collector 2009 року жорсткий, нервовий і доволі винахідливий у тому, як показує небезпеку простору. Josh Stewart добре тримає на собі цей хаос: без зайвого пафосу, з втомою, страхом і впертістю людини, яка загрузла значно глибше, ніж очікувала. Поруч — Andrea Roth, Juan Fernández, William Prael і Diane Ayala Goldner, але саме відчуття замкненості й чужої присутності лишається найсильнішим. За IMDb у стрічки 6.3, і це той випадок, коли фільм запам’ятовується не цифрою, а липким відчуттям небезпеки. Настрій тут похмурий, задушливий і дуже недобрий.