Найцікавіше в «Острові» — не вибухи й погоні, хоча Майкл Бей тут, звісно, не стримується, а сама ідея життя, в якому тобі дозволено знати рівно стільки, скільки потрібно системі. Світ майбутнього 2019 року виглядає стерильно, майже бездоганно, і саме від цього стає тривожно. Коли герої Юена МакҐрегора та Скарлетт Йоганссон починають розуміти, що за правилами їхнього існування ховається зовсім не турбота, фільм різко змінює ритм: камерна фантастика перетворюється на нервовий трилер із втечею, переслідуванням і дуже матеріальним відчуттям небезпеки.
У кадрі ще з’являються Джимон Гонсу, Шон Бін і Стів Бушемі, кожен додає історії свій відтінок — від жорсткості до майже саркастичної втоми. IMDb 6.8 тут виглядає чесно: це не холодний філософський експеримент, а велике студійне кіно, яке ставить незручні питання мовою екшену. «Острів» працює саме на контрасті — між чистотою декорацій і брудною правдою, між контролем і панікою. Після перегляду лишається відчуття напруженої, трохи похмурої футуристичної втечі.