У «Ґанґстердамі» романтичний порив злітає з рейок майже миттєво: замість красивого жесту виходить шалена погоня за пакунком наркотиків, який дуже хоче повернути собі нідерландська мафія. І саме на цьому контрасті фільм Ромена Леві будує весь свій ритм — студентська незграбність, випадкові дурниці, кримінальні розбірки й Амстердам, що тут виглядає не листівково, а трохи божевільно.
Kev Adams грає героя, який постійно встряє в історії глибше, ніж планував, і ця роль добре тримається на його нервовій, метушливій енергії. Поруч — Manon Azem і Côme Levin, завдяки яким історія не замикається лише на гегах, а рухається як авантюрна комедія з перестрілками, втечами й кримінальним безладом. Тут багато гротеску, різких поворотів і гумору на межі абсурду, тому стрічка працює саме тоді, коли приймаєш її правила гри з перших хвилин.
«Gangsterdam» 2017 року — легкий, хаотичний і зухвалий фільм на вечір, де небезпека весь час сусідить із дурнуватими рішеннями. Настрій у нього хуліганський, швидкий і навмисне безцеремонний.