Найсильніше в «Тихій Землі» — не сам факт раптового зникнення людей, а відчуття світу, який ніби продовжує існувати без свідків. Порожні вулиці, тиша замість звичного шуму, і людина, що лишається сам на сам не лише з катастрофою, а й із власною психікою. У фільмі Geoff Murphy ця ідея працює напрочуд точно: наукова фантастика тут не про ефекти, а про тривожні запитання, на які немає зручних відповідей. Bruno Lawrence грає вченого, який прокидається в моторошно спорожнілому світі й намагається зрозуміти, що сталося. Коли з’являються ще двоє — герої Alison Routledge і Pete Smith, — історія змінює ритм: самотність відступає, зате загострюються недовіра, провина і дуже людські мотиви. Попри рік виходу, стрічка й досі чіпляє саме настроєм і незвично серйозним поглядом на кінець звичного порядку. Це новозеландське кіно 1985 року лишає після себе дивне, густе відчуття тиші, тривоги й відчуження.