У «Плаксії» сльоза — не слабкість, а майже суперсила. Саме так John Waters заходить на територію підліткового бунту, рок-н-ролу й солодкавої американської пристойності 1950-х, щоб усе це з насолодою перевернути. Johnny Depp тут грає хлопця з репутацією небезпечного красеня, який одним поглядом і знаменитою сльозою зводить з розуму «правильну» дівчину. Іскра між ними спалахує миттєво, а далі починається зіткнення двох світів: охайного, слухняного і того, де живуть на повну, голосно співають і не дуже зважають на правила. У фільмі багато навмисного перебору, гротеску й пустощів, але саме це робить його таким живим. Ricki Lake, Amy Locane, Susan Tyrrell і Polly Bergen додають цій історії ще більше характеру, а музичні номери не виглядають вставками заради форми — вони тут як продовження емоцій. IMDb 6.5 добре підказує, чого чекати: не класичної мелодрами, а зухвалої, кумедної й трохи хуліганської гри в ретро. Настрій у стрічки — бешкетний, яскравий і кокетливо ностальгійний.