Найсильніше в «Сезонах» — відчуття часу, який тут вимірюється не роками й навіть не століттями, а зміною льоду, лісу, тварин і людської присутності поруч із ними. Французько-німецька стрічка 2015 року дивиться не як суха хроніка, а як велике спостереження за світом, що поступово прокидається після відступу криги. Камера ніби заходить просто в гущавину: стежить за рухом звірів, ловить ритм пір року, показує, як природа існує сама по собі й водночас завжди десь поруч із людиною.
У цьому документальному полотні є історичний масштаб, але він не тисне фактами. Навпаки, фільм працює через образи, тишу, зміну світла і дуже уважний погляд на живе. Саме тому «Les saisons» легко дивитися навіть із віковим обмеженням 6+: тут немає поспіху, зате є рідкісне відчуття присутності. IMDb 7.2 добре передає його стримане, але сильне враження. Це кіно не про сенсації, а про зв’язок, який людство давно має з природою і часто забуває помічати. Настрій після перегляду — спокійний, зосереджений і трохи зачарований.