Найстрашніше в «Кубі» — не пастки, а холодна логіка простору, де кожна кімната може виявитися останньою. Vincenzo Natali зняв у 1997 році фільм, який працює майже як математичний кошмар: кілька незнайомців прокидаються всередині гігантської конструкції й намагаються зрозуміти правила гри, поки сам лабіринт ніби випробовує їх на міцність. Тут важливі не лише механізми смерті, а й те, як швидко тріскається довіра між людьми, коли часу обмаль, а ціна помилки занадто висока.
«Cube» майже аскетичний за формою, але саме це й чіпляє. Обмежений простір, різке світло, повторювані кімнати й відчуття повної ізоляції створюють нервову, задушливу атмосферу. Nicole de Boer, Maurice Dean Wint, David Hewlett, Nicky Guadagni та Andrew Miller грають так, що кожен новий діалог звучить як ще одна спроба вижити, а не просто обмін репліками. У стрічці є і жорсткість жахів, і детективне бажання розгадати систему, і науково-фантастичне припущення, від якого стає ще тривожніше. Після перегляду лишається настрій клаустрофобії, недовіри й дивної, липкої тиші.