Найсмішніше в «І сміх, і гріх» те, що вся ця авантюра звучить як чиясь погана ідея на межі провалу — і саме тому за нею так цікаво спостерігати. Французи вміють робити комедії з абсурду, а тут ще й музика працює не як прикраса, а як двигун усього безладу. Продюсер, який хапається за останній шанс урятувати кар’єру, збирає дуже дивну компанію: священника, пригніченого рабина і фальшивого імама. Уже з цього набору зрозуміло, що спокійно не буде.
Fabrice Eboué, який і зняв фільм, і з’явився в кадрі, тримає історію в тоні легкої провокації, але без важкості. Ramzy Bedia, Guillaume de Tonquédec, Audrey Lamy та Jonathan Cohen додають цій метушні потрібного ритму: хтось грає на розгубленості, хтось на самовпевненості, а хтось просто вчасно підкидає ще більше хаосу. «Coexister» не намагається бути витонченою сатирою — він радше бавиться незручними темами через пісні, сварки, репетиції й постійне відчуття, що все ось-ось розвалиться. У підсумку виходить легкий, трохи зухвалий фільм із настроєм веселого безладу.