Найцікавіше в «Поганцях» — не саме пограбування, а компанія, яка береться за нього так, ніби це суміш авантюри, особистої помсти й гри на межі самознищення. Річард Пейс у виконанні Пірса Броснана тут не просто досвідчений злочинець, а людина, яку втягують у справу з надто великими наслідками, щоб ставитися до неї легковажно. І саме на цьому контрасті фільм працює найкраще: легкий тон раптом зіштовхується з ризиком, а жарти — з відчуттям, що ставки ростуть щохвилини.
Ренні Гарлін знімає все це швидко, голосно і без зайвих пауз. У кадрі багато руху, екзотичних локацій і тієї зухвалої енергії, коли команда дивакуватих злодіїв поводиться так, ніби план уже вдався, хоча попереду ще найнебезпечніше. Поруч із Броснаном з’являються Тім Рот, Нік Кеннон, Рамі Джабер і Джеймі Чонг, і кожен додає сценам свій ритм. IMDb тут скромний — 4.5, але стрічка бере не бездоганністю, а нахабним настроєм пригоди. Після перегляду лишається відчуття легкої, галасливої авантюри з присмаком ризику.