Найсмішніше в «Паперових тиграх» те, як колишня бойова слава стикається з реальністю середнього віку: спина ниє, часу бракує, а старі образи нікуди не поділися. Саме на цьому контрасті Quoc Bao Tran будує фільм — не як парад бездоганних ударів, а як історію про трьох друзів, які колись були зірками кунг-фу, а тепер ледве встигають між роботою, батьківськими обов’язками й власною втомою. Після смерті вчителя їм доводиться знову опинитися поруч і згадати не лише техніку, а й те, ким вони були одне для одного.
Alain Uy, Ron Yuan і Mykel Shannon Jenkins грають цю трійцю з приємною самоіронією: тут є бійки, але ще більше — незручних пауз, підколів і відчуття, що молодість давно минула, а незавершені справи залишилися. Matthew Page і Jae Suh Park вдало підтримують ритм історії, де комедія не заважає емоціям. IMDb 6.3 добре передає характер стрічки: це не пафосний екшен, а жвавий, трохи кумедний і людяний фільм про дружбу, втрати й другий шанс. Настрій після перегляду — легкий, теплий і з ледь відчутною ностальгією.