Найстрашніше тут не висота і не лід, а момент, коли між двома людьми в горах залишається лише мотузка — і рішення, яке не можна переграти. «Торкаючись безодні» Кевіна Макдональда працює одразу на кількох рівнях: як документальна реконструкція сходження на західну стіну Сіула-Гранде в перуанських Андах у 1985 році, як жорстка драма про межу людських сил і як майже фізично відчутна пригода, від якої холонуть долоні. У кадрі — реальні учасники тієї експедиції, Джо Сімпсон і Саймон Єйтс, а ігрові епізоди з Бренданом Маккі, Ніколасом Аароном і Річардом Гокінгом не прикрашають історію, а навпаки роблять її ще ближчою, грубішою, болючішою. Саме тому фільм 2003 року так добре працює: він не романтизує альпінізм і не шукає красивих героїчних поз. Тут є холод, страх, виснаження і тверезий погляд на ціну помилки. IMDb 7.9 цілком пояснюється просто: це кіно б’є не ефектами, а правдою. Після перегляду лишається крижаний, зібраний настрій і довге мовчання.