Найцікавіше в «Чудовій афері» не сама схема шахрайства, а те, як вона тріщить по швах через людські слабкості. Герой Ніколаса Кейджа — аферист із фобіями, нав’язливими ритуалами й нервами, натягнутими, як струна. Він звик контролювати кожен крок, але поява доньки-підлітка ламає весь цей крихкий порядок. І саме тут фільм Рідлі Скотта починає працювати не лише як кримінальна історія, а ще й як дуже нервова, часом смішна, а часом болюча драма про довіру.
Кейдж тут напрочуд точний: смиканий, виснажений, смішний у своїй педантичності й водночас щиро вразливий. Поруч із ним чудово звучать Сем Роквелл із його слизькою легкістю та Елісон Ломан, яка додає історії живої непередбачуваності. «Matchstick Men» 2003 року не поспішає, зате уважно вибудовує напругу в деталях, у розмовах, у дрібних збоях добре відрепетированої гри. IMDb 7.2 тут виглядає цілком заслужено: це кіно не про красиві афери, а про людей, які ховаються за ними. Після перегляду лишається трохи гіркуватий, іронічний настрій із легкою тривогою.