Найцікавіше в «Крик 4» — не сам факт повернення Ghostface, а те, як фільм грається з пам’яттю про першу різанину у Вудсборо. Минуло десять років, місто давно перетворило трагедію на частину власного міфу, і саме в цю незручну, майже гротескну атмосферу повертається героїня Neve Campbell. Її приїзд збігається з новою серією нападів, і знайома маска знову з’являється поруч із підлітками, які виросли вже в епоху ремейків, вірусних відео та публічності без меж.
Wes Craven не просто повторює стару схему, а підкручує її під інший час: тут більше нервового самоусвідомлення, колючих діалогів і відчуття, що небезпека ховається не лише в темних кімнатах, а й у бажанні кожного бути поміченим. Поруч із Neve Campbell знову з’являються Courteney Cox і David Arquette, і їхня присутність додає історії потрібної ваги. А молодший склад, зокрема Lucy Hale, добре вбудований у цю нову хвилю паніки. Це детектив із лезом у руці, де жарти звучать майже так само тривожно, як телефонні дзвінки. Настрій у стрічки їдкий, напружений і трохи хижо-іронічний.