Найцікавіше в «Симоні» те, як швидко вигадка починає керувати реальністю. Один невдалий день на знімальному майданчику — і герой Аль Пачіно запускає авантюру, яка виглядає майже як жарт, але дуже скоро перетворюється на гострий коментар про славу, кіноіндустрію і нашу готовність вірити красивій картинці. Andrew Niccol ще у 2002 році влучив у тему, яка сьогодні звучить навіть гучніше: штучно створений образ стає переконливішим за живу людину.
Фільм рухається легко, з іронією, але під цією оболонкою є цілком серйозна тривога. Тут і сатира на фабрику зірок, і фантастичне припущення, яке не здається вже таким фантастичним. Аль Пачіно грає нервово, втомлено, дуже по-людськи; поруч Catherine Keener, Winona Ryder, Rachel Roberts додають історії потрібного ритму й контрасту. «S1m0ne» не про технологію як таку, а про спокусу створити ідеальну ілюзію — і про ціну, яку доводиться платити, коли вона стає популярнішою за правду. Настрій у стрічки химерний: дотепний, трохи меланхолійний і з легкою гірчинкою.