Найцікавіше в «Стілвотері» — не саме розслідування, а те, як чужа країна повільно змінює людину, яка приїхала туди з дуже прямою, майже впертою метою. Герой Метта Деймона — батько з Оклахоми, який опиняється у Франції, аби допомогти доньці, що сидить у в’язниці за вбивство і запевняє у своїй невинуватості. Із цього Том Маккарті збирає не гучний трилер, а приземлену, нервову історію про провину, недовіру і спробу хоч щось виправити, коли запізнився на роки.
Фільм працює через деталі: незручні розмови, мовний бар’єр, побут Марселя, втомлені обличчя і відчуття, що кожен крок дається важче, ніж здається. Метт Деймон тут дуже стриманий, без ефектних сцен, і саме це додає його персонажу ваги. Поруч із ним добре звучать Camille Cottin та Abigail Breslin — завдяки їм сімейний конфлікт не зводиться до простої схеми «врятувати будь-якою ціною». «Stillwater» 2021 року балансує між кримінальною драмою, детективом і тихим психологічним кіно. Після нього лишається глухий, задумливий настрій із легкою гіркотою.