Найцікавіше в «Малюку» — не сама фантастична зустріч дорослого чоловіка зі своєю восьмирічною версією, а те, як швидко ця кумедна вигадка починає бити точно в нерв. Герой Брюса Вілліса — успішний консультант з іміджу, який зовні контролює все, але всередині давно загубив себе. І раптом поруч з’являється хлопчик, яким він колись був, — незручний, щирий, образливий у своїй правдивості. Саме на цьому контрасті фільм і працює найкраще.
Jon Turteltaub знімає без зайвого пафосу: тут є легка комедія, трохи сімейного тепла і фентезійне припущення, яке не перевантажують правилами. Брюс Вілліс грає стримано й влучно, а Spencer Breslin додає історії живого характеру — не «милого малюка», а справжню дитину з образами, страхами й прямотою. Поруч з ними Emily Mortimer, Lily Tomlin і Jean Smart акуратно підтримують цю інтонацію.
IMDb 6.1 добре передає відчуття від стрічки: це не велика подія, а людяне кіно про другий шанс, сказане простою мовою. Після перегляду лишається м’який, теплий настрій із легкою ноткою світлого смутку.