Найстрашніше тут не монстр, а відчуття, що дитячий кошмар раптом вирішив жити за власними правилами. У «Стікмені» Шелдона Вілсона страх приходить не здалеку — він буквально ховається під ліжком, у темряві кімнати, в тиші після крику. І саме ця проста, майже архетипна ідея працює найкраще: фільм грає на знайомому з дитинства жаху, який не відпускає навіть у дорослому віці.
Канадська стрічка 2017 року не намагається ускладнювати міфологію, натомість робить ставку на нервову атмосферу, різкі появи загрози й відчуття неминучості. У кадрі — Hayley Law, Sara Garcia, Zoé de Grand'Maison, Erik Knudsen і Sarah Fisher; молодий акторський склад добре вписується в історію, де паніка поширюється швидше за будь-які пояснення. IMDb у фільму скромний — 4.6, але для поціновувачів невеликих телевізійних горорів тут є своя принадність: лаконічний хронометраж, прямолінійний конфлікт і кілька справді тривожних епізодів. «Стікмен» залишає після себе настрій нічного неспокою, коли навіть звичайна спальня здається небезпечним місцем.