Найцікавіше в «Мадам Парфумер» — не сам світ ароматів, а те, як запахи тут оголюють характери. Анн Вальберг, знана майстриня парфумів, звикла до дистанції, вимогливості й власної безпомилковості. Поруч із нею опиняється Гійом — новий водій, який не поспішає підлаштовуватися під її настрій. І саме в цьому терті, у дрібних суперечках, паузах і несподіваній впертості народжується вся жива енергія фільму.
Grégory Magne знімає цю історію без метушні: французька драмедія 2019 року рухається м’яко, але точно, уважно ловлячи інтонації між смішним і трохи сумним. Emmanuelle Devos грає Анн із холодною точністю, за якою поступово проступає втома й самотність, а Grégory Montel дуже влучно додає їй земного опору. Разом вони створюють дует, за яким цікаво спостерігати навіть у звичайних розмовах у машині.
«Les parfums» не намагається вразити гучними поворотами. Тут усе тримається на деталях, ритмі й людській несхожості. У результаті виходить камерне, дотепне й тепле кіно з легким меланхолійним післясмаком.