Найкраща вигадка «Санта Хрякуса» в тому, що Різдво тут рятує сама Смерть — буквально. У світі Дискосвіту зникає місцевий зимовий дарувальник, і хтось мусить сісти в сани, натягнути червоний кожух та розносити дітям подарунки, поки його онука Сьюзен розбирається, кому й навіщо знадобився такий дивний злочин. Із цього народжується дуже британська, трохи химерна й напрочуд дотепна історія, де жарти не заважають темам віри, дитячих уявлень і того, навіщо людям казки.
Екранізація Террі Пратчетта у Вадима Жана не намагається бути «правильною» різдвяною казкою. Вона гостріша, темніша і значно іронічніша. David Jason робить Смерть не лиховісною постаттю, а майже зворушливим виконувачем чужих святкових обов’язків. Поруч — Marc Warren, Michelle Dockery, David Warner і Tony Robinson, кожен додає цьому безладу потрібної інтонації: від абсурду до легкої тривоги. IMDb 7.4 тут виглядає чесно: фільм не ідеальний, зате дуже впізнаваний у своїй інтонації. Після нього лишається дивне, тепле відчуття зимової казки з чорним гумором.