Найтривожніше в «Чоловіках» не те, що героїня лишається сама в глухому англійському селі, а те, як саме цей простір починає на неї дивитися. Алекс Ґарленд будує фільм на відчутті чужої присутності: ніби повітря густішає, звичайні розмови звучать неприродно, а кожна усмішка приховує щось липке й недобре. Після смерті колишнього чоловіка молода жінка їде на самотній відпочинок у countryside, сподіваючись видихнути, але спокій тут швидко дає тріщину.
Jessie Buckley грає дуже точно — без надриву, зате з внутрішньою напругою, яку відчуваєш майже фізично. Поруч із нею Rory Kinnear отримує матеріал, де можна лякати не криком, а самою своєю появою в кадрі. У «Men» драма про втрату й провину поступово зсувається в бік фентезійного жаху та психологічного трилера, і цей перехід Ґарленд робить майже непомітно. Британсько-американська стрічка 2022 року працює не на раптових ефектах, а на дивному, майже тілесному дискомфорті. Після перегляду лишається важкий, холодний настрій і відчуття, ніби побував у місці, де щось давно пішло не так.