Найцікавіше в «Секторі 17» — не самі зомбі, а відчуття Європи після краху, де нормальне життя вже звучить майже як фантастика. Події перенесені у 2026 рік: вірус спустошив континент, а ті, хто вцілів, тримаються не стільки за територію, скільки за ідею, що все ще можна повернути бодай крихту звичного світу. Саме з цього настрою й виростає фільм Гая Блейярта.
Стрічка знята у Великобританії, але працює на ширшу постапокаліптичну картину — з дорогами, небезпечними зонами й постійним рухом уперед, ніби зупинка означає кінець. Guy Bleyaert не лише поставив фільм, а й з’явився в кадрі разом із Zara Phythian, Lee Charles, Kimberly Stahl та Daniel Pala. Екшен тут поданий прямо, без зайвих прикрас: сутички, втечі, короткі перепочинки між новими загрозами. «Transit 17» не грає в тонку психологію, зате чесно тримається свого формату — похмурого бойовика про виживання серед руїн цивілізації. Настрій у фільму тривожний, запилений і без особливих ілюзій.