Найдивніше в «Говард-качка» те, з якою серйозністю він ставиться до абсолютно шаленого задуму: саркастичний качур-гуманоїд опиняється на Землі й поводиться так, ніби це не фантастика, а його черговий поганий день. Саме на цьому контрасті фільм 1986 року й працює найкраще. Тут є космічний абсурд, пригодницький розгін, бійки, романтична іскра і дуже жива комедійна інтонація, яка не боїться бути химерною. Willard Huyck знімає все це без сорому за дивакуватість, і стрічка від того має власне обличчя. Lea Thompson додає історії енергії та сцени, Jeffrey Jones і Tim Robbins підкидають потрібної ексцентрики, а сам Говард у виконанні Ed Gale і з голосом Chip Zien виходить не просто курйозом, а персонажем із характером. IMDb у фільму скромний — 4.8, але саме такі речі часто цікаво переглядати поза чужими оцінками. «Говард-качка» не маскує свою дивність, а навпаки смакує її — з неоновим присмаком 80-х, інопланетним хаосом і легкою самоіронією. Настрій після нього лишається кумедний, трохи безладний і дуже олдскульний.