Найстрашніше в «Дитячих забавах» — не кров і не крики, а сама ідея, що звичайна дитяча лялька раптом перестає бути іграшкою. Фільм Tom Holland 1988 року дуже влучно грає на цій побутовій тривозі: квартира, подарунок на день народження, маленький хлопчик і мама, яка й без того ледве тримає все на собі. І саме тому історія працює так добре — жах приходить не в покинутий будинок, а просто додому.
Catherine Hicks додає стрічці людяності й нерву, Chris Sarandon підхоплює детективну лінію, а Alex Vincent робить дитячий страх напрочуд переконливим. Окрема насолода — голос Brad Dourif: у ньому стільки злості й химерної енергії, що Чакі запам’ятовується миттєво. Попри статус класики, фільм не виглядає музейним експонатом: тут є і напруга, і чорний гумор, і дуже конкретний, майже відчутний дискомфорт від того, як знайома річ стає чужою. IMDb 6.7 тут легко пояснити: стрічка не просто лякає, а чіпляє самою ситуацією. Настрій — тривожний, злий і трохи моторошно-іронічний.