Армійська база тут живе не за статутом, а за правилами сержанта Білко — людини, яка встигає крутити справи, домовлятися з усіма навколо і ще й керувати моторним парком так, ніби це окрема маленька держава. У «Сержанті Білко» 1996 року Джонатан Лінн запускає комедію, де військова дисципліна постійно програє винахідливості, а будь-яка перевірка перетворюється на ланцюг кумедних ускладнень. Стів Мартін грає Білко з тією самою легкою нахабністю, яка робить героя одночасно слизьким типом і напрочуд чарівним авантюристом. Поруч із ним — Ден Ейкройд, Філ Хартман, Гленн Гедлі та Деріл Мітчелл, і цей акторський склад добре відчуває ритм жартів без зайвого галасу. Окрема родзинка — історія з експериментальним танком на повітряній подушці, яка додає фільму ще більше абсурду. IMDb дає стрічці 5.9, і це чесний сигнал: перед нами не велика сатира, а легка, трохи бешкетна комедія з духом 90-х. Настрій після перегляду — невимушений, пустотливий і дуже добродушний.