Найцікавіше в «Тримай ритм» — не самі танці, а те, як строгі правила бального класу стикаються з підлітковим спротивом, недовірою і звичкою жити наперекір усьому. Саме на цьому терті фільм і працює найкраще. Герой Антоніо Бандераса приходить до шкільної групи на покаранні не з моралями, а з кроками, поставою і дивною для них вимогою поважати себе й партнера. І спершу це виглядає майже як жарт. Але поступово музика, ритм і дисципліна починають змінювати не лише рухи, а й спосіб дивитися одне на одного.
У стрічці 2006 року, яку зняла Liz Friedlander, добре відчувається контраст між холодними шкільними коридорами й живою енергією репетицій. Rob Brown, Yaya DaCosta, Alfre Woodard і John Ortiz додають історії характеру, а Бандерас тримає її на спокійній внутрішній силі, без зайвого пафосу. IMDb 6.6 тут виглядає чесно: це не гучна сенсація, а щира, ритмічна драма з музичним нервом і зрозумілими емоціями. Після перегляду лишається настрій підбадьорення, тепла і тихої віри в зміни.