Найсмішніше тут те, що велика лицарська легенда виглядає так, ніби її зібрали з підручних засобів, абсурду і бездоганного відчуття ритму. «Монті Пайтон і Священний Грааль» з перших хвилин підриває будь-яку повагу до героїчного епосу: король Артур разом із лицарями Круглого столу вирушає на пошуки Грааля, але на кожному кроці їх чекають не подвиги, а цілковито безглузді, геніально придумані перешкоди. Саме в цьому й кайф фільму 1975 року — він не маскує свою малобюджетність, а перетворює її на окремий жарт.
Грем Чепмен, Джон Кліз, Ерік Айдл, Террі Гілліам і Террі Джонс працюють як злагоджена комедійна машина: кожна сцена живе за власною логікою, а потім раптом ламає її ще раз. Тут пригодницьке фентезі постійно зіштовхується з чистим британським безумством, і з цього народжується особлива інтонація — суха, дотепна, трохи хуліганська. IMDb 8.1 у цього фільму не випадково: його цитують десятиліттями. Настрій після перегляду — легкий, пустотливий і з приємним відчуттям, що серйозність інколи дуже корисно скинути з коня.